Етно-галерея
«Спадок родини Демкур»

Назва етно-галереї «Спадок» дуже промовиста і алегорична. Засновники колекції принесли до галереї скриню зі спадком, який заповідатимуть наступним поколінням українців. Збережена таким чином культурна спадщина своєю чергою слугує оберегом народу, рятує від загибелі й забуття.

Переглянути виставку

Етно-галерея
Роксоляни Шимчук

Етно-галерея автентичного одягу українців, де кілька тисяч деталей строю. Колекціонерка Роксоляна Шимчук збирала вишиванки, жупани, крайки понад чверть століття. Тут Буковина, Покуття, Гуцульщина, Західне Поділля, є строї бойків, Львівщина, Подніпров’я, Центральне, Південне Подніпров’я», – розповіла засновниця галереї Роксоляна Шимчук.

Переглянути виставку

Музей етнографії
та художнього промислу

Музей було засновано у 1951 році на базі Музею етнографії Львівської філії АН УРСР (колишній Музей НТШ) і Львівського державного музею художньої промисловости (колишній Міський музей мистецького промислу). Колекція експонатів поповнювалась з 1940 року збірками націоналізованих колишніх громадських і приватних музеїв. Так тут опинилися частини експозицій знаменитих львівських музеїв ім. Дідушицьких і ім. Любомирських, Національного музею, і навіть дещо з жіночої гімназії, яка діяла при монастирі василіянок.

Переглянути виставку

Віртуальний музей Борщівської сорочки розроблено у формі сучасного web-ресурсу у рамках реалізації проекту національної співпраці «Віртуальний простір Борщівської сорочки (Borshchiv Embroidered Shirt Virtual Space)» за підтримки Українського культурного фонду у 2018 році.

Основним завданням для його розробників і їх партнерів – Інституту народознавства НАН України,  Етногалереї  Роксоляни Шимчук, що у  м. Львові, благодійної  організації  «Благодійний фонд родини Демкур»   було не тільки формування   колекції  цифрових зображень зразків борщівської сорочки, звукових файлів, текстових документів та інших даних історичної, наукової чи культурної цінності, які є доступними для всіх через електронні медіа,  у Віртуальному музеї Борщівської сорочки можна буде побачити значну кількість експонатів,  які з різних причин не можуть бути виставлені на показ у реальному музеї чи галерейному просторі, для прикладу – зразки борщівських сорочок з фондів  Інституту народознавства НАН України,  або зразки борщівських сорочок які знаходяться в родинних приватних колекціях чи то с. Стрілківці Борщівського району Тернопільської області, чи то української родини з  Аргентини,  чи з Українського музею у м. Чикаго США. Ще однією особливістю віртуального музею є те, що він використовується не лише як база даних для перегляду та зберігання музейних колекцій, а й як простір спілкування між її відвідувачами.

Борщівська сорочка стала полікультурним  явищем і зібрати докупи всі її найкращі  зразки  можна тільки скориставшись надсучасними інформаційними технологіями. Віртуальний музей можна доповнювати і своїми зразками  сорочок, описавши їх історію, історію родини звідки вона походить чи подавши старовинні фотосвідчення її використання.  З поняттям віртуального музею тісно пов’язане поняття віртуальної галереї. У даному випадку – це подорож фотогалереєю Роксоляни Шимчук,  Етногалереєю «СПАДОК», переглядаючи які  не лише ознайомлюєшся  з експонатами  які зберігаються, але  і відбувається представлення їх у такому світлі, щоб відвідувач почерпнув максимум корисної інформації про ці зразки та створені осередки.  Саме  для поповнення web-ресурсу інформаційним матеріалом було влаштовано експедиційне дослідження борщівської сорочки у рамках реалізації, під час якого науковці та експерти опрацювали фонди численних місцевих краєзнавчих  музеїв, музеїв середніх загальноосвітніх шкіл та інших  навчальних закладів, персональних збірок місцевих родин сіл Тернопільської та Львівської областей, видано науково-популярний путівник сайтом про борщівську сорочку «Чорні, як рілля. Барвисті, як пам’ять» (автор – Булгакова-Ситник Л.П.), який став вагомим продовженням теми дослідження унікальних борщівських вишивальницьких технік. Містить QR-коди, зчитуючи які відповідною програмою на смартфоні, отримуються  посилання на тематичні віде- та фотоматеріали музею.

В останні роки, у зв’язку із зростанням популярності соціальних мереж виникає думка, що наявності сторінки у соціальних мереж достатньо, тому створювати або продовжувати працювати над уже діючими сайтами немає сенсу. Насправді ця думка помилкова  і соціальні мережі слід використовувати лише для консолідації спільноти людей і для публікації інформації – новин про нові виставки, експозиції, акції тощо, що проводяться.  Віртуальний музей технічно – це   створений   web-ресурс  з числа відфотографованих  у високій  роздільній  якості   зразків  борщівських сорочок:  чоловічих, жіночих,  дитячих,  а також розробка віртуальних фотоекскурсій місцями де ці зразки знаходяться.  Насамперед слід відмітити, що його створення в жодному випадку не може замінити реальну експозицію з її реальними об’єктами. Він лише доповнення, завдання якого в першу чергу надати інформацію про місце зберігання борщівської сорочки, а в другу викликати в користувача сайту бажання прийти і особисто відвідати ці установи. Розробники  Віртуального музею,   виконуючи технічні завдання,  розуміли, що  в першу чергу це є   центр архівування зразків борщівської сорочки та їх збору для всіх потенційних відвідувачів у любій частині світу.   Проектування сайту, особливо першої сторінки  здійснювалося  виходячи з таких  міркування:  відвідувач сайту відвідавши лише одну сторінку має отримати максимальну кількість потрібної для нього інформації, а саме: про галерею, музей, кінотеку, скористатись можливістю додати свою борщівську  сорочку, загрузити світлини  тощо. Подальше їх використання створює нові форми представлення інформації для відвідувачів.  Але ще раз наголошуємо, що їх використання не може замінити реальні експонати,  а лише доповнити і надати про них додаткову інформацію.

Безперешкодний доступ до перегляду Віртуального музею борщівської сорочки  дає змогу людям ознайомлюватися  із її унікальністю, бачити її красу та вишуканість, допомагає поширювати  інформацію про неї у всьому світі.   Така можливість була надана розробникам від  Українського культурного фонду –  державною установою, створеною у  2018 року з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості й суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду спрямовується та координується Міністерством культури України.